15 років безкоштовного поширення польської мови, культури та польсько-українських зв’язків.

Дмитро Старжинський — участь, фотографія та громадська діяльність

Багаторічний учасник PKP UA, який документував життя клубу як фотограф. Клубні публікації 2018–2019 років підтверджують його фотографічну діяльність, а архівна довідка описує участь у Narodowe Czytanie 2017. Нині він очолює всеукраїнську громадську організацію «Полонія» в Києві. Участь у клубі та подальша керівна роль — окремі підтверджені факти.

Наталія Тихончук — від участі до полонійної діяльності

Наталія описує PKP UA як одне з місць, де почала активно долучатися до польської мови й культури. Волонтерила в Narodowe Czytanie та заходах до Дня Полонії та поляків за кордоном і Дня прапора РП. Відзначає значення досвіду та контактів для подальшої громадської діяльності. За її власною розповіддю, обіймає посаду віцепрезидентки OS Polonia в Києві.

Джерело: власний допис Наталії, перевірений за наданою копією. Посилання Facebook може вимагати доступу; посаду в Polonia зазначила сама авторка.

Maryna Liakh — подолання мовного бар’єра

Марина описує першу зустріч із рівнем польської близько A1. Відкрите запрошення до розмови допомогло подолати страх говорити. Згодом вона приходила майже щосуботи. У дописі пише, що клубні зв’язки допомогли пережити пандемію; на час публікації вона жила в Польщі шість років. Це її особиста оцінка значення PKP UA.

Вікторія Сагановська — від зустрічей у Києві до навчання та життя в Польщі

Вікторія долучилася до PKP UA у 2014 році. У ювілейній статті вона розповідає про мовну практику, польські культурні події та знайомства, які згодом допомогли переїхати до Польщі, розпочати й завершити навчання. Вона підтримує клубні зв’язки й бере участь у зустрічах онлайн. У статті її представлено як екзаменаторку державних іспитів рівня B1.

Максим Сітницький — цінність для всієї родини

Максим приєднався до клубу у 2016 році. За його словами, знання мови, контакт із польською культурою та середовищем допомогли йому й родині легше адаптуватися в Польщі. Стаття представляє його як стипендіата Фулбрайта, доктора габілітованого та професора Університету VIZJA. Це біографічні відомості; клубові не приписується здобуття цих академічних досягнень.

Кетрін Скочеляс — від участі до власної громадської ініціативи

Кетрін долучилася у 2015 році. Вона описує клуб як одне із середовищ, де ближче познайомилася з поляками України, знайшла контакти й здобула досвід культурної діяльності. Згодом разом із подругою заснувала товариство, яке, за її розповіддю, належить до Спілки поляків України та співпрацює з Посольством РП у Києві й «Дзенніком Київським». Назви товариства в наданій статті немає.

Роман Малик — розмова, Карта поляка й родинний шлях до Польщі

Після виїзду з окупованого Луганська до Києва у 2014 році Роман самостійно вивчав польську. Він міг читати й писати, проте бракувало розмовної практики. У безкоштовному суботньому клубі поступово подолав страх говорити, знайшов друзів і обмінювався досвідом з іншими учасниками.

У власному дописі Роман розповідає, що через пів року отримав Карту поляка, а згодом — його донька та мама. У 2018 році донька почала навчання в ліцеї Любліна, а у 2021-му родина переїхала до Польщі, і донька вступила до Гданського університету. Роман описує теперішнє життя родини в Гданську та дружбу, що збереглася попри відстані. Це його особиста розповідь.